Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської). 

За даними Національної академії наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. 
За лексичним складом українська найбільш споріднена з білоруською — 84% спільної лексики, з польською й сербською маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, з російською — 62%.

На відміну від інших східнослов’янських мов, іменник в українській має 7 відмінків. Вирізняє її кличний відмінок, який існує також в латині, грецькій і санскритській граматиках.

У «Короткому словнику синонімів української мови» зібрано 4279 синонімічних рядів, а найбільше синонімів має слово «бити» — аж 45!

Українська багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яку вжито в гімні України: «…згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».

Найуживанішою в українському алфавіті є літера «п». З неї починається найбільша кількість слів. Найменш уживана — «ф», її вживають переважно в запозичених словах.

Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (хімікат для боротьби зі шкідниками).

Перший український «Буквар» видав у 1574 році у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, знайдений 1927-го в Римі. Нині стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.

Найстарішою українською піснею вважають баладу «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».

Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.

Найбільше псевдонімів мав поет Олександр Кониський — свої твори він підписував 141 іменем, в Івана Франка було 99 псевдонімів, а письменник Осип Маковей користувався 56 вигаданими назвами.

З відкритих інтернет-джерел